Додатковий матеріал для вивчення теми "Властивості вод Світового океану"

Вода — сама звична і проста речовина на планеті Земля. Щорічно 22.03 світ відзначає день водних ресурсів. Це маловідоме свято було встановлено Генеральною Асамблеєю ООН для того, щоб нагадати всім людям про важливість цієї речовини. Здається, що нічого нового ми вже не дізнаємося про воду, проте вона таїть в собі ще мільйони загадок, вчені кожен день відкривають цікаві і невідомі факти про неї.
Вода — безбарвна рідина — покриває понад 70% земної кулі (з яких тільки 2-3% є питною водою), а її вік близько 4,5 мільярдів років. Фактично кількість води на землі незмінно з дня народження нашої планети.

 Цікавий факт, що вода у вашій склянці впала з небес ще тиждень тому, але побачила динозаврів і зародження живого на землі.

 У склянці води міститься близько 8 септільйонів молекул.

 Морська вода замерзає при температурі - 1,91°C.

 Гаряча вода замерзає швидше ніж холодна.

Середня температура поверхні води світового океану дорівнює 17,4 градуси, в той час як середня температура нижнього шару повітря над світовим океаном дорівнює 14,4 градусам.

У Азербайджані є вода, в якій присутня велика кількість метану, тому, піднісши до неї сірник, вона може спалахнути.

 Іноді вода замерзає при позитивній температурі.

В Антарктиді є озеро, вода в якому в 11 разів солоніша морської і може замерзнути тільки при температурі -50 С.

Виявляється, що вода в трубопроводі може замерзнути навіть при +20 С, але з однією умовою: якщо в цій воді міститься багато метану. Молекули цього газу «розштовхують» воду, це в підсумку призводить до зниження тиску рідини і підвищенню температури замерзання.

Ніколи не замислювалися, чому айсберги не тонуть? Адже айсберг — це твердий лід, який як камінь повинен піти на дно. Виявляється все просто: замерзша вода має менш щільну структуру, а також містить у собі бульбашки повітря, тому не тоне.

аряча вода, поміщена в холодильник, замерзає швидше холодної. Вченим так і не вдалося до кінця розгадати цю загадку. Є думка, що кип’ячена вода містить меншу кількість солей, тому вони осідають при кип’ятінні, тому вона швидше перетворюється на лід. Цікавий факт: гарячою водою ефективніше гасить пожежу, ніж холодною.

 Близько 90% плаваючого айсберга знаходиться під водою.

Кількість речовин у грамах, розчинених у 1 л води, називають її солоністю; одиниця вимірювання солоності води - проміле (%о). Це тисячна частина цілого на відміну від відсотка (%) - сотої частини. Якщо солоність води менш ніж 1 %,таку воду називають прісною. Переважно це води суходолу. Солоність вод у морях і океанах становить у середньому 35 %о (35 г солі на 1 л води). Солоність води в різних частинах Світового океану неоднакова. Біля берегів, де в океан впадають річки або стікають талі води льодовиків і снігів, солоність менша (32 %о). Наприклад, Азовське море (12—14 %о), що омиває береги України. А найсолонішим є Червоне море (42 %о), яке омиває береги Африки та Азії.

Температура води в Світовому океані змінюється від екватора до полюсів і від поверхні в глибину. Найвища вона у верхніх шарах біля екватора (приблизно + 28 °С). З просуванням на північ і на південь від екватора температура поступово знижується. Найнижча спостерігається біля полюсів — близько — 2 °С. Більша частина навколополюсних ділянок  Світового океану впродовж року покрита кригою і льодом.

Трапляються ділянки водної поверхні, де температура вища або нижча за навколишні води. Це пов'язано з течіями в Світовому океані.

Температура поверхневого шару води в океані змінюється протягом доби і відповідно до пори року.

Неоднакова температура у верхніх шарах води біля узбереж і в центральних частинах океанів. Улітку, нагріваючись, великі ділянки суходолу віддають частину тепла прибережним водам. Узимку материки й великі острови охолоджуються, водночас охолоджують і воду. Отже, у центральних частинах океанів температура поверхневого шару води влітку нижча, а взимку вища, ніж біля узбереж.

Температура різко знижується тільки до глибини 700 м. Далі зміни відбуваються повільніше — у середньому на 2 °С через кожну 1 000 м, позаяк сонячні промені не впливають на глибинні шари. На глибині понад 4 000 м температура залишається сталою — 0°С. Та цього не можна сказати про придонний шар. У 1960 р. було зроблено цікаве відкриття. Батискаф «Трієст» дістався дна Маріанського жолоба. Температура води виявилася + 2 °С. Нагрівання придонного шару пояснюється тим, що речовина мантії, нагріваючи земну кору, яка тут значно тонша, ніж на суходолі, передає своє тепло водам океану.

В Океані розчинено близько 50 000 000 000 000 000 (50 квадрильйонів) тонн солей. Якби води морів та океанів випарувалися, на дні океанів залишився би шар солі завтовшки 150 м. З океанічної солі можна було б також насипати вздовж усього екватора вал завширшки в 1 км та заввишки 280 м.

У морях та океанах є також радій та уран. До того ж, за розрахунками вчених, у кожному кубічному кілометрі морської води міститься близько 300 кг срібла та 6 кг золота. Однак на сучасному рівні техніки процес виділення з морської води цих скарбів є дуже трудомістким і нерентабельним. Хоча вже сьогодні з неї видобувають магній, калій, бром і різні солі.

Сталість сольового складу океану регулюється живими організмами. Майже весь вуглекислий кальцій, а також солі Силіцію (кремнію), що виносяться річками, швидко витягуються з розчину тими морськими рослинами та тваринами, які будують із цього матеріалу свої панцири та черепашки.

Тепер для вимірювання солоності Світового океану зовсім не потрібно брати проби вод. 2011 року НАСА зібрало на борту міжнародного супутника прилад, який зробив першу глобальну карту солоності океанів Землі.

Відомий як Aquarius, прилад надав НАСА найточніші дані з космосу про солоність на поверхні океану — ключовий компонент клімату Землі, який впливає на циркуляцію океану і пов’язаний з якістю прісної води на планеті.

Найбурхливіші у Світовому океані — південні широти, так звані «ревучі сорокові» та «шалені п’ятдесяті». А найспокійніше місце в Океані — у районі острова Ява. Море хвилюється тут лише 10–12 разів на рік, а великі шторми бувають дуже рідко.

Теплі та холодні течії істотно впливають не лише на клімат окремих країн або материків, але й на клімат усієї планети, транспортуючи величезні маси води, тому, наприклад, теплі течії називають ще «трубами водяного опалення» Землі.

Раніше найбільшою з морських течій вважали Ґольфстрім, який разом зі своїм продовженням — Північно-Атлантичною течією, дістав назву «піч Європи». Ця течія біля острова Ньюфаундленд сягає завширшки 20 км за середньої глибини 320 м. Усі річки нашої планети несуть у 22 рази менше води, ніж один Ґольфстрім. Але нещодавно було встановлено, що найпотужнішою і найбільшою течією є Антарктична циркумполярна (течія Західних Вітрів), тобто навколоантарктична течія. Довжина «цариці морських річок» перевищує 30 тис. км, ширина — 1000 км, а глибина — 2–4,5 км. Щосекунди Антарктична течія переносить понад 240 млн км3 морської води, що значно більше, ніж решта «морських річок» разом.

Найшвидша з течій — Наквато Рапідс у Тихому океані біля берегів канадської провінції Британська Колумбія. За даними Книги рекордів Гіннеса, її швидкість становить 29,6 км/год.

Найбільші хвилі бувають у Тихому океані. Навесні 1972 р. під час бурі було зафіксовано більш ніж 34-метрову їхню висоту. Вони йшли одна за одною через кожні 20 секунд зі швидкістю 138 км/год. Хвилі цунамі ще вищі. Рекордної висоти сягнула хвиля біля архіпелагу Рюкю (Японія) під час землетрусу 24 квітня 1771 р.— 85 метрів! Швидкість — 700 км/год. Цей рекорд записаний до Книги рекордів Гіннеса.